| Розкриття суттєвої інформації про облікову політику |
Класифікація активів і зобов'язань на оборотні/поточні і необоротні/довгострокові.
У Звіті про фінансовий стан Компанія представляє активи і зобов'язання окремими розділами на основі їх класифікації на оборотні/поточні і необоротні/довгострокові.
Актив є оборотним, якщо:
• його передбачається реалізувати або він призначений для продажу або споживання в рамках звичайного операційного циклу;
• він утримується головним чином для цілей торгівлі;
• його передбачається реалізувати в межах дванадцяти місяців після закінчення звітного періоду; або
• він являє собою грошові кошти або еквівалент грошових коштів, крім випадків, коли існують обмеження на його обмін або використання для погашення зобов'язань, що діють протягом як мінімум дванадцяти місяців після закінчення звітного періоду.
Всі інші активи класифікуються як необоротні.
Зобов'язання є поточні, якщо:
• його передбачається врегулювати в рамках звичайного операційного циклу;
• воно утримується переважно для цілей торгівлі;
• воно підлягає врегулюванню протягом дванадцяти місяців після закінчення звітного періоду; або
• Компанія не має безумовного права відстрочити врегулювання зобов'язання щонайменше на дванадцять місяців після закінчення звітного періоду.
Компанія класифікує всі інші зобов'язання в якості довгострокових.
Відстрочені податкові активи і зобов'язання класифікуються як необоротні/довгострокові активи і зобов'язання.
Операційний цикл Компанії не перевищує 12 місяців. |
| Опис облікової політики щодо відстроченого податку на прибуток |
Відстрочений податок на прибуток розраховується за методом балансових зобов'язань відносно перенесених з минулих періодів податкових збитків і тимчасових різниць, що виникають між податковою базою активів і зобов'язань і їх балансовою вартістю для цілей фінансової звітності.
Відповідно до виключення при первинному визнанні, відстрочені податки не визнаються відносно тимчасових різниць при первинному визнанні активу або зобов'язання у разі операції, що не є об'єднанням компаній, коли така операція при її первинному обліку не впливає ні на фінансовий, ні на податковий прибуток.
Суми відстрочених податків розраховуються за ставками оподаткування, які введені в дію або мають бути введені в дію на звітну дату і які, як очікується, застосовуватимуться в періодах, коли буде сторнована тимчасова різниця або використаний перенесений податковий збиток.
Відстрочені податкові активи по тимчасових різницях, які зменшують базу оподаткування, і перенесені податкові збитки визнаються тільки в тій мірі, в якій існує вірогідність отримання прибутку до оподаткування, відносно якого можна буде реалізувати тимчасові різниці. |
| Опис облікової політики щодо амортизаційних витрат |
Амортизація. Незавершене будівництво не амортизується.
Амортизація інших статей основних засобів розраховується прямолінійним методом для розподілу їх собівартості або переоціненої вартості протягом терміну їх корисного використання. Термін корисного використання основних засобів, встановлений при первісному визнанні об’єкта основних засобів, не може перевищувати:
Будівлі і споруди : Термін експлуатації – не більше 50 років;
Машини та обладнання : Термін експлуатації – не більше 30 років;
Транспортні засоби : Термін експлуатації – не більше 10 років;
Інструменти та прилади : Термін експлуатації – не більше 15 років;
Інші основні засоби : Термін експлуатації – не більше 12 років;
Удосконалення орендованого майна : Термін експлуатації – не більше очікуваного строку їх використання.
Термін корисного використання встановлюється виходячи з очікуваного терміну використання об'єкта у сумі повних місяців такого використання.
Відповідно до облікової політики компанії ліквідаційна вартість основних засобів встановлюється на рівні нуля. Ліквідаційна вартість, методи амортизації та терміни експлуатації переглядаються і, при необхідності, коригуються на кожну звітну дату перспективно.
Амортизація нематеріальних активів визнається на прямолінійній основі протягом очікуваного строку корисного використання нематеріальних активів, що мають обмежений строк корисного використання.
Строки корисного використання груп нематеріальних активів представлені таким чином:
Програмне забезпечення: термін експлуатації 1-15 років;
Інші нематеріальні активи: термін експлуатації 1-10 років.
Ліквідаційна вартість всіх нематеріальних активів прирівнюється нулю.
Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання не амортизуються.
Компанія проводить перевірку на наявність ознак знецінення таких нематеріальних активів шляхом порівняння суми очікуваного відшкодування з його балансовою вартістю або щорічно, або кожного разу, коли виникають ознаки можливого зменшення корисності нематеріального активу.
Термін корисного використання нематеріального активу, який не амортизується, Компанія переоцінює у кожному періоді для визначення, чи продовжують події та обставини підтверджувати оцінку невизначеності строку корисного використання такого активу. Якщо такі події та обставини не підтверджують її, зміна оцінок корисного використання цього активу з невизначеного на певний Компанія враховує, як зміни в облікових оцінках. |
| Опис облікової політики щодо припинення визнання фінансових інструментів |
Фінансові інструменти, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток чи збиток, спочатку обліковуються за справедливою вартістю. Всі інші фінансові інструменти спочатку обліковуються за справедливою вартістю, скоригованою на витрати, понесені на здійснення операції. Найкращим підтвердженням справедливої вартості при початковому визнанні є ціна угоди. Прибуток або збиток при початковому визнанні визнається лише у тому випадку, якщо існує різниця між справедливою вартістю та ціною угоди, підтвердженням якої можуть бути інші поточні угоди з тим самим фінансовим інструментом, що спостерігаються на ринку, або методики оцінки, які у якості базових даних використовують лише дані з відкритих ринків. Після первісного визнання щодо фінансових активів, які оцінюються за амортизованою вартістю, та інвестицій у боргові інструменти, які оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід, визнається резерв під очікувані кредитні збитки, що призводить до визнання бухгалтерського збитку одразу після первісного визнання активу.
Компанія припиняє визнання фінансового активу тоді, коли:
а) строк дії контрактних прав на грошові потоки від фінансового активу закінчується, або
б) вона передає фінансовий актив, і ця передача відповідає критеріям для припинення визнання відповідно до МСФЗ 9, або
в) перегляд грошових потоків за фінансовим активом або модифікація фінансового активу в інший спосіб призводить до істотної зміни (понад 10%) теперішньої вартості переглянутих або модифікованих грошових потоків (з використанням первісної ефективної ставки відсотку цього фінансового активу). |
| Опис облікової політики щодо похідних фінансових інструментів |
Після первісного визнання Компанія оцінює фінансовий актив відповідно до його класифікації. |
| Опис облікової політики щодо визначення компонентів грошових коштів та їх еквівалентів |
Грошові кошти і їх еквіваленти включають гроші в касі, грошові кошти на банківських рахунках до запитання і інші короткострокові високоліквідні інвестиції з первинним терміном розміщення не більше трьох місяців, які схильні до незначного ризику зміни вартості. Суми, використання яких обмежене, виключаються із складу грошових коштів і їх еквівалентів. Суми, обмеження відносно яких не дозволяють обміняти їх або використовувати для розрахунку по зобов'язаннях протягом, щонайменше, дванадцяти місяців після звітної дати, включені до складу інших необоротних активів. Фактично наявні в Компанії фінансові активи належать до категорій тих, які оцінюються за амортизованою вартістю. |
| Опис облікової політики щодо припиненої діяльності |
Припиненою діяльністю є компонент Компанії, який або вибув, або віднесений у категорію утримуваного для продажу, і:
(а) являє собою окремий значний напрямок діяльності чи географічний район ведення операцій;
(б) є частиною єдиного скоординованого плану вибуття окремого значного напрямку діяльності або географічного району ведення операцій; або
(в) є дочірньою компанією, придбаною виключно з метою подальшого продажу.
Прибутки і грошові потоки від припиненої діяльності, за їх наявності, відображаються окремо від триваючої діяльності; при цьому подання порівняльних показників змінюється відповідним чином. |
| Опис облікової політики щодо дивідендів |
Дивіденди признаються як зобов'язання і віднімаються з капіталу на звітну дату, тільки якщо вони оголошені до або на звітну дату. Інформація про дивіденди розкривається в примітках до фінансової звітності, якщо вони запропоновані до звітної дати або запропоновані або оголошені після звітної дати, але до затвердження фінансової звітності до випуску. |
| Опис облікової політики щодо виплат працівникам |
Заробітна плата, єдиний соціальний внесок України, щорічні відпускні і лікарняні, преміальні і не грошові винагороди (наприклад, безкоштовне медичне обслуговування) нараховуються того року, в якому відповідні послуги надаються працівниками Компанії. Компанія платить передбачені законодавством внески до Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності, Фонду загальнодержавного соціального страхування України на випадок безробіття та Пенсійного фонду у вигляді єдиного соціального внеску на користь своїх співробітників. Внесок розраховується як відсоток від поточної валової суми заробітної плати і відноситься на витрати у міру їх виникнення. |
| Опис облікової політики щодо витрат |
Витрати враховуються згідно методу нарахування. Витрати визнаються в разі зменшення майбутніх економічних вигід, пов'язаних зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань, які можуть бути надійно оцінені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу їх вартості між відповідними звітними періодами. |
| Опис облікової політики щодо фінансового доходу та фінансових витрат |
Фінансові доходи і витрати. Фінансові доходи і витрати включають процентні доходи і витрати за фінансовими активами і зобов’язаннями, ефект дисконтування пенсійних зобов’язань і резерву по виведенню активів з експлуатації, а також прибутки та збитки від курсових різниць. Процентні доходи і витрати визнаються з використанням методу ефективної процентної ставки, виходячи з бази їх нарахування та строку використання відповідних активів і зобов’язань.
Проценті доходи. Процентні доходи по всіх боргових інструментах, крім тих, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток чи збиток, обліковуються за методом нарахування із використанням методу ефективної процентної ставки. Розрахунок за таким методом включає в процентні доходи всі комісійні та виплати, отримані сторонами договору, що є невід'ємною частиною ефективної процентної ставки, та всі інші премії або дисконти. Процентні доходи по боргових інструментах, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток чи збиток, розраховані за номінальною процентною ставкою, відображаються у складі прибутку чи збитку в статті «Фінансові доходи».
Комісійні, які є невід'ємною частиною ефективної процентної ставки, включають комісійні, отримані або сплачені Компанією у зв'язку з формуванням або придбанням фінансового активу чи випуском фінансового зобов'язання (наприклад, комісійні за оцінку кредитоспроможності, оцінку або облік гарантій чи забезпечення, за врегулювання умов надання інструмента і за обробку документів за угодою).
Щодо створених або придбаних кредитно-знецінених фінансових активів, ефективна процентна ставка являє собою ставку, яка дисконтує очікувані грошові потоки (включаючи первинно очікувані кредитні збитки) до справедливої вартості при первісному визнанні (зазвичай, відповідає ціні придбання). У результаті, ефективний процент є скоригованим з урахуванням кредитного ризику.
Процентний дохід розраховується із застосуванням ефективної процентної ставки до валової балансової вартості фінансових активів, крім: (i) фінансових активів, які стали кредитно-знеціненими (Етап 3) і для яких процентний дохід розраховується із застосуванням ефективної процентної ставки до їх амортизованої вартості (за вирахуванням резерву під очікувані кредитні збитки); і (ii) створених або придбаних кредитно-знецінених фінансових активів, для яких первісна ефективна процентна ставка, скоригована на кредитний ризик, застосовується до амортизованої вартості. |
| Опис облікової політики щодо фінансових активів |
Класифікація фінансових активів. Класифікація фінансових активів здійснюється виходячи з:
1) бізнес-моделі, використовуваної Компанією для управління фінансовими активами та
2) характеристик фінансового активу, пов'язаних з передбаченими договором грошовими потоками.
Компанія класифікує свої фінансові активи за наступними категоріями:
• фінансові активи, які оцінюються за амортизованою вартістю;
• фінансові активи, які оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід (боргові);
• фінансові активи, які оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід (корпоративні права);
• фінансові активи, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток.
До фінансових активів відносяться: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторська заборгованість; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.
Рекласифікація фінансових активів.
Фінансові інструменти рекласифікуються лише тоді, коли змінюється бізнес-модель управління портфелем фінансових активів в цілому. Рекласифікація має перспективний ефект і відбувається з початку першого періоду, який настає після зміни бізнес-моделі.
Фінансові активи класифікуються як оборотні активи, за винятком фінансових активів з терміном погашення більше 12 місяців після звітної дати. Ці фінансові активи класифікуються як необоротні активи.
Втрати від зменшення корисності фінансових активів.
Резерв під очікувані кредитні збитки. Компанія створює резерв під очікувані кредитні збитки щодо всіх фінансових активів, які не оцінюються за справедливою вартістю через прибутки/збитки.
Очікувані кредитні збитки (ECL) - це зважена за ймовірністю оцінка кредитних збитків. Кредитні збитки оцінюються як поточна вартість усіх недоотриманих сум грошових коштів (тобто різниця між потоками грошових коштів, що мають надійти до Компанії відповідно до контракту, та грошовими потоками, які Компанія очікує отримати). ECL дисконтуються за ефективною процентною ставкою фінансового активу.
Резерв заснований на величині очікуваних кредитних збитків, пов'язаних з ймовірністю дефолту протягом наступних 12 місяців, якщо не відбулося значного збільшення кредитного ризику з моменту первісного визнання.
При визначенні того, чи збільшився кредитний ризик фінансового активу з моменту первісного визнання та при оцінці ECL, Компанія бере до уваги обґрунтовану та підтримувану інформацію, що є актуальною та доступною без надмірних витрат або зусиль. Це включає в себе як кількісну, так і якісну інформацію та аналіз, засновані на історичному досвіді Компанії та обґрунтованій кредитній оцінці.
Відповідно до МСФЗ 9 очікувані кредитні збитки можуть бути:
• 12-місячні ECL: це ECL, які є наслідком можливих подій протягом 12 місяців після звітної дати; і
• ECL за весь строк дії: це ECL, що є результатом усіх можливих подій протягом очікуваного терміну дії фінансового інструменту.
Компанія застосовує спрощений підхід до визнання очікуваних кредитних збитків на увесь строк дії торгової та іншої дебіторської заборгованості. Щоб оцінити ECL, дебіторська заборгованість підрозділяється на групи на основі однорідних для кожної групи характеристик кредитного ризику і термінів прострочення заборгованості для договорів одного типу. Для кожної такої групи застосовується коефіцієнт кредитного ризику (очікуваний відсоток втрат) з матриці оціночних резервів.
Для всіх інших інструментів Компанія застосовує триступеневу модель знецінення, засновану на зміні кредитної якості з моменту первісного визнання. Якщо не було істотного збільшення кредитного ризику фінансового активу з моменту первісного визнання або кредитний ризик сам по собі низький на дату складання звітності, то фінансовий актив класифікуються на першому етапі як «фінансовий активів з низьким кредитним ризиком». Компанія також використовує припущення, що кредитний ризик за фінансовим інструментом не збільшився значно з моменту первісного визнання, якщо було визначено, що фінансовий інструмент має низький кредитний ризик станом на звітну дату.
Для фінансових активів на етапі 1 їх ECL визначається з урахуванням можливих подій протягом наступних 12 місяців або до погашення заборгованості ("12 місячний ECL"). Якщо Компанія визначає значне збільшення кредитного ризику фінансового активу з моменту його первісного визнання, актив переноситься на Етап 2 («Значне збільшення кредитного ризику"). При цьому Компанія визнає резерв під очікувані кредитні збитки за даним фінансовим інструментом в сумі, що дорівнює очікуваним кредитним збиткам на довічній основі та враховуючи контрактний термін погашення, але зваживши на збільшення кредитного ризику. На Етапі 3 («кредитно-знецінений актив») його ECL оцінюється на довічній основі.
На звітну дату в залежності від змін в платіжній дисципліні покупця оновлюються історичні ймовірністі дефолтів за минулі періоди, що спостерігаються, аналізуються зміни в прогнозних оцінках і на цій основі переглядаються коефіцієнти кредитного ризику. При нарахуванні оціночного резерву керівництвом використовується також додаткова інформація, яка піддається аналізу. Станом на кожну звітну дату Компанія оцінює, чи значно збільшився кредитний ризик за фінансовим інструментом з моменту його первісного визнання. Для цього Компанія порівнює ризик настання дефолту за фінансовим інструментом станом на звітну дату з ризиком настання дефолту на дату первісного визнання та аналізує обґрунтовану і підтверджуючу інформацію, доступну без надмірних витрат або зусиль, яка вказує на значне збільшення кредитного ризику з моменту первісного визнання відповідного інструменту.
Під дефолтом розуміється нездатність позичальника виконати прийняті на себе зобов'язання в установлені строки. Компанія застосовує спростовне припущення про те, що дефолт настає не пізніше, ніж, коли фінансовий актив прострочений на 90 днів, за винятком випадків, коли компанія має в своєму розпорядженні обґрунтовану і підтверджену інформацію, яка демонструє, що використання критерію дефолту, що передбачає велику затримку платежу, є більш доречним.
З метою аналізу збільшення кредитного ризику Компанія враховує обґрунтовану і підтверджену інформацію, яка доступна без надмірних витрат або зусиль і є доречною для конкретного аналізованого фінансового інструменту.
Кредитно-знецінені фінансові активи. Також на кожну звітну дату Компанія визначає, чи можуть бути фінансові активи віднесені до кредитно-знецінених. Фінансовий актив є «кредитно-знеціненим», коли відбулася одне або кілька подій, які мають негативний вплив на очікувані майбутні грошові потоки від фінансового активу.
Компанія відносить в цю групу активи, за якими є об'єктивні свідчення знецінення на дату складання звітності. Ознаки кредитно-знеціненого фінансового активу:
• значні фінансові труднощі позичальника;
• порушення умов договору (дефолт або прострочення платежу);
• надання кредиторами поступок своєму позичальникові в силу економічних причин або договірних умов, пов'язаних з фінансовими труднощами цього позичальника;
• поява ймовірності банкрутства або реорганізації позичальника;
• зникнення активного ринку для даного фінансового активу в результаті фінансових труднощів емітента;
• покупка або створення фінансового активу з великою знижкою, яка відображає понесені кредитні збитки.
Якщо Компанія набуває боргові фінансові інструменти емітентів (або видає позики компаніям), які вже відчувають серйозні фінансові труднощі, інвестиції відразу класифікуються як придбані або створені кредитно-знецінені фінансові активи. Кредитно-знеціненим (дефолтним) фінансовий актив може стати також у разі збільшення кредитного ризику.
Визнання знецінення. Компанія відображає в прибутку або збитку зміни очікуваних кредитних збитків на кожну звітну дату, щоб відобразити зміни в кредитному ризику після первісного визнання.
Фінансові активи. Списання. Фінансові активи списуються повністю або частково, коли Компанія вичерпала всі практичні можливості щодо їх стягнення і дійшла висновку про необґрунтованість очікувань відносно відшкодування таких активів.
Списання - це подія припинення визнання. Компанія може списати фінансові активи, щодо яких ще вживаються заходи з примусового стягнення, коли Компанія намагається стягнути суми заборгованості за договором, хоча у неї немає обґрунтованих очікувань щодо їх стягнення.
Втрати від зменшення корисності фінансових активів відображаються окремим рядком у Звіті про фінансові результати.
Перекласифікація фінансових активів. Компанія перекласифіковує фінансові активи виключно в тому випадку, якщо вона змінила бізнес-модель, яка використовується для управління даними фінансовими активами.
Припинення визнання фінансових активів. Компанія припиняє визнання фінансових активів, коли (а) активи погашені або права на отримання грошових потоків від активів інакше втратили свою чинність, або (б) Компанія передала права на отримання грошових потоків від фінансових активів або уклала угоду про передачу, і при цьому (i) також передала в основному всі ризики та вигоди, пов’язані з володінням активами, або (ii) Компанія не передала та не залишила в основному всі ризики та вигоди володіння, але припинила здійснювати контроль.
Контроль вважається збереженим, якщо контрагент не має практичної можливості повністю продати актив непов’язаній стороні без внесення додаткових обмежень на перепродаж.
Модифікація фінансових активів. Компанія іноді переглядає або іншим чином модифікує договірні умови фінансових активів. Компанія оцінює, чи є модифікація передбачених договором грошових потоків суттєвою з урахуванням, серед іншого, таких факторів: наявності нових договірних умов, які мають значний вплив на профіль ризиків за активом, суттєвої зміни процентної ставки, зміни валютної деномінації, появи нового чи додаткового кредитного забезпечення, які чинять істотний вплив на кредитний ризик, пов'язаний з активом, або значного подовження строку кредиту у випадках, коли позичальник не зазнає фінансових труднощів.
Якщо модифіковані умови суттєво відрізняються, так що права на грошові потоки від первісного активу спливають, Компанія припиняє визнання первісного фінансового активу і визнає новий актив за справедливою вартістю. Датою перегляду умов вважається дата первісного визнання для цілей розрахунку подальшого знецінення, у тому числі для визначення факту значного підвищення кредитного ризику. Компанія також оцінює відповідність нового кредиту чи боргового інструмента критерію виплат виключно основної суми боргу та процентів. Будь-яка різниця між балансовою вартістю первісного активу, визнання якого припинене, та справедливою вартістю нового, суттєво модифікованого активу відображається у складі прибутку чи збитку, якщо різниця, по суті, не відноситься до операції з капіталом із власниками.
У ситуації, коли перегляд умов був викликаний фінансовими труднощами контрагента чи його неспроможністю виконати первинно узгоджені платежі, Компанія порівнює первісні та скориговані грошові потоки з активами на предмет істотної відмінності ризиків та вигід від активу внаслідок модифікації умови договору. Якщо ризики і вигоди не змінюються, істотна відмінність модифікованого активу від первісного активу відсутня, його модифікація не призводить до припинення визнання. Компанія здійснює перерахунок валової балансової вартості шляхом дисконтування модифікованих грошових потоків за договором за первісною ефективною процентною ставкою (чи за ефективною процентною ставкою, скоригованою з урахуванням кредитного ризику для придбаних або створених кредитно-знецінених фінансових активів) і визнає прибуток чи збиток від модифікації у складі прибутку чи збитку. |
| Опис облікової політики щодо фінансових гарантій |
Фінансові гарантії вимагають від Компанії здійснення визначених платежів для відшкодування збитків власнику гарантії, понесених у випадку, якщо відповідний дебітор не здійснить своєчасно платіж відповідно до первинних або модифікованих умов боргового інструменту. Фінансові гарантії спочатку визнаються за справедливою вартістю, яка зазвичай дорівнює сумі отриманої комісії. Ця сума амортизується лінійним методом протягом строку гарантії. Станом на кінець кожного звітного періоду гарантії оцінюються за найбільшою із двох сум: (i) суми оціночного резерву під очікувані збитки по гарантії, визначеної із використанням моделі очікуваних кредитних збитків, та (ii) неамортизованого залишку відповідної суми при початковому визнанні. Крім того, щодо дебіторської заборгованості із винагороди, яка відображається у Балансі (Звіт про фінансовий стан) як актив, визнається оціночний резерв під очікувані кредитні збитки. |
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів за справедливою вартістю через прибуток або збиток |
Справедлива вартість – це ціна, яка була б отримана від продажу активу або сплачена за зобов’язанням при звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки. Найкращим підтвердженням справедливої вартості є ціна на активному ринку. Активний ринок – це такий ринок, на якому операції щодо активів і зобов’язань мають місце із достатньою частотою та в достатніх обсягах для того, щоб забезпечити інформацію щодо ціноутворення на поточній основі.
Методи оцінки, такі як модель дисконтування грошових потоків, а також моделі, основані на даних аналогічних операцій, що здійснюються на ринкових умовах, або на результатах аналізу фінансових даних об'єкта інвестицій, використовуються для визначення справедливої вартості окремих фінансових інструментів, для яких ринкова інформація про ціну угод відсутня.
Витрати на проведення операції – це притаманні витрати, що безпосередньо пов’язані із придбанням, випуском або вибуттям фінансового інструмента. Притаманні витрати – це витрати, що не були б понесені, якби операція не здійснювалась. Витрати на проведення операції включають виплати та комісійні, сплачені агентам (у тому числі працівникам, які виступають у якості торгових агентів), консультантам, брокерам та дилерам; збори, які сплачуються регулюючим органам та фондовим біржам, а також податки та збори, що стягуються при перереєстрації права власності. Витрати на проведення операції не включають премій або дисконтів за борговими зобов’язаннями, витрат на фінансування, внутрішніх адміністративних витрат чи витрат на зберігання.
Амортизована вартість – це вартість при початковому визнанні фінансового інструмента мінус погашення основного боргу плюс нараховані проценти, а для фінансових активів – мінус резерв під очікувані кредитні збитки. Нараховані проценти включають амортизацію відстрочених витрат за угодою при початковому визнанні та будь-яких премій або дисконту від суми погашення із використанням методу ефективної процентної ставки. Нараховані процентні доходи та нараховані процентні витрати, в тому числі нарахований купонний дохід та амортизований дисконт або премія (у тому числі комісії, які переносяться на наступні періоди при первісному визнанні, якщо такі є), не відображаються окремо, а включаються до балансової вартості відповідних статей звіту про фінансовий стан.
Метод ефективної процентної ставки – це метод розподілу процентних доходів або процентних витрат протягом відповідного періоду з метою отримання постійної процентної ставки (ефективної процентної ставки) від балансової вартості інструмента. Ефективна процентна ставка – це процентна ставка, за якою розрахункові майбутні грошові виплати або надходження (без урахування майбутніх кредитних збитків) точно дисконтуються протягом очікуваного терміну дії фінансового інструменту або, у відповідних випадках, протягом коротшого терміну до валової балансової вартості фінансового інструменту. Ефективна процентна ставка використовується для дисконтування грошових потоків по інструментах із плаваючою ставкою до наступної дати зміни процентної ставки, за винятком премії чи дисконту, які відображають кредитний спред понад плаваючу ставку, встановлену для даного інструмента, або інших змінних факторах, які не змінюються залежно від ринкових ставок.
Такі премії або дисконти амортизуються протягом всього очікуваного терміну дії інструмента. Розрахунок поточної вартості включає всі комісійні та виплати, сплачені або отримані сторонами договору, що є невід'ємною частиною ефективної процентної ставки.
Для активів, які є придбаними чи створеними кредитно-знеціненими фінансовими активами при первісному визнанні, ефективна процентна ставка коригується на кредитний ризик, тобто розраховується на основі очікуваних грошових потоків при первісному визнанні, а не на основі договірних грошових потоків.
Для дисконтування майбутніх грошових виплат або надходжень Компанія використовує ставку залучення додаткових позикових коштів, яка розраховується, з урахуванням періоду запозичення як середня ставка за півроку на підставі вартості кредитів за даними статистичної звітності банків України (без урахування овердрафтів), опублікованих на офіційному сайті НБУ.
У разі відсутності зазначеної статистичної інформації, опублікованої на офіційному сайті НБУ, для дисконтування майбутніх грошових виплат чи надходжень Компанія використовує середню відсоткову ставку за новими кредитами нефінансовим корпораціям (у розрізі видів валют та строків погашення) опублікованій на офіційному сайті НБУ, за 6 місяців, які передують місяцю здійснення операції, якщо інше не передбачено іншими рішеннями управління Компанії |
| Опис облікової політики щодо фінансових зобов'язань |
Компанія класифікує свої фінансові зобов’язання за наступними категоріями:
• фінансові зобов’язання, які оцінюються за амортизованою вартістю;
• фінансові зобов’язання, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток чи збиток;
• фінансові зобов’язання, які на власний розсуд класифіковані без права подальшої рекласифікації як оцінювані за справедливою вартістю через прибуток або збиток.
Класифікація фінансових зобов'язань, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток чи збиток застосовується до похідних фінансових інструментів, фінансових зобов'язань, утримуваним для торгівлі (наприклад, короткі позиції по цінних паперах), умовної винагороди, визнаної покупцем при об'єднанні бізнесу, та інших фінансових зобов'язань, визначених як такі при первісному визнанні, та договорів фінансової гарантії та зобов'язань із надання кредитів.
До фінансових зобов’язань відносяться: кредиторська заборгованість за основною діяльністю та інша кредиторська заборгованість, заборгованість за позиковими коштами, фінансові гарантії та інші фінансові зобов’язання.
Позикові кошти враховуються за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної процентної ставки. Витрати з позикових коштів відносяться на витрати на пропорційно-тимчасовій основі з використанням методу ефективної процентної ставки або капіталізуються. Позикові засоби класифікуються як поточні зобов'язання, за винятком випадків, коли Компанія має безумовне право відстрочити погашення зобов'язання, щонайменше, на 12 місяців після звітної дати.
Заборгованість за відсотками за кредити або позики включається до Балансу (Звіт про фінансовий стан) у той самий рядок, у якому відображено основну суму заборгованості за відповідними кредитами або позиками (довгостроковими та/або короткостроковими).
Капіталізація витрат за позиковими коштами. Загальні та специфічні витрати за позиковими коштами, які прямо відносяться до придбання, будівництва або виробництва активів, підготовка яких до використання за призначенням або продажу обов'язково потребує тривалого часу (кваліфікаційні активи), капіталізуються у складі вартості цих активів.
Дата початку капіталізації настає, коли (а) Компанія несе витрати, пов’язані з кваліфікаційним активом; (б) вона несе витрати за позиковими коштами; та (в) вона вдається до дій, необхідних для підготовки активу до використання за призначенням або продажу.
Капіталізація витрат за позиковими коштами здійснюється до дати, до якої актив стає практично готовим до його використання чи продажу.
Капіталізовані витрати за позиковими коштами розраховуються за середньою вартістю залученого фінансування Компанії (середньозважені процентні витрати відносяться до витрат, пов’язаних із кваліфікаційним активом), крім випадків, якщо позикові кошти були залучені з конкретною метою отримання кваліфікаційного активу. В такому випадку здійснюється капіталізація фактично понесених витрат за позиковими коштами за вирахуванням інвестиційного доходу від тимчасового вкладення цих позикових коштів.
Припинення визнання фінансових зобов'язань. Визнання фінансових зобов'язань припиняється у разі їх погашення (тобто коли зобов'язання, вказане у договорів, виконується чи припиняється або закінчується строк його виконання).
Обмін борговими інструментами з істотно відмінними умовами між Компанією та її первісними кредиторами, а також суттєві модифікації умов існуючих фінансових зобов'язань обліковуються як погашення первісного фінансового зобов'язання та визнання нового фінансового зобов'язання. Умови вважаються суттєво відмінними, якщо дисконтована приведена вартість грошових потоків відповідно до нових умов, включаючи всі сплачені винагороди за вирахуванням отриманих винагород, дисконтованих із використанням первісної ефективної процентної ставки, як мінімум, на 10% відрізняється від дисконтованої приведеної вартості решти грошових потоків від первісного фінансового зобов'язання.
Якщо обмін борговими інструментами чи модифікація умов обліковується як погашення, всі витрати або сплачені винагороди визнаються у складі прибутку чи збитку від погашення. Якщо обмін або модифікація не обліковується як погашення, всі витрати чи сплачені винагороди відображаються як коригування балансової вартості зобов'язання і амортизуються протягом строку дії модифікованого зобов'язання, що залишився.
Модифікації зобов'язань, які не призводять до їх погашення, обліковуються як зміна оціночного значення за методом нарахування кумулятивної амортизації заднім числом, при цьому прибуток або збиток відображається у складі прибутку чи збитку, якщо економічна суть різниці у балансовій вартості не відноситься до операції з капіталом із власниками.
Фінансові зобов'язання, віднесені у категорію оцінки за справедливою вартістю через прибуток чи збиток. Компанія може віднести окремі зобов'язання у категорію оцінки за справедливою вартістю через прибуток чи збиток при первісному визнанні.
Прибутки та збитки за такими зобов'язаннями відображаються у складі прибутку чи збитку, крім суми змін у справедливій вартості, яка пов'язана зі змінами кредитного ризику за цим зобов'язанням (визначається як сума, яка не відноситься до змін ринкових умов, внаслідок яких виникає ринковий ризик), яке відображене в іншому сукупному доході та в подальшому не рекласифікується у прибуток чи збиток. Це можливо, якщо таке представлення не створює або не збільшує облікову невідповідність. У такому випадку прибутки та збитки, пов'язані зі змінами кредитного ризику за зобов'язанням, також відображаються у складі прибутку чи збитку.
Класифікація фінансових зобов’язань. Фінансові зобов’язання обліковуються за амортизованою вартістю за винятком фінансових зобов’язань, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток (FVTPL). Ця класифікація застосовується до деривативів, та договорів фінансової гарантії.
Фінансові зобов'язання, віднесені у категорію оцінки за справедливою вартістю через прибуток чи збиток. Компанія може віднести окремі зобов'язання у категорію оцінки за справедливою вартістю через прибуток чи збиток при первісному визнанні. Прибутки та збитки за такими зобов'язаннями відображаються у складі прибутку чи збитку, крім суми змін у справедливій вартості, яка пов'язана зі змінами кредитного ризику за цим зобов'язанням (визначається як сума, яка не відноситься до змін ринкових умов, внаслідок яких виникає ринковий ризик), яке відображене в іншому сукупному доході та в подальшому не рекласифікується у прибуток чи збиток. Це можливо, якщо таке представлення не створює або не збільшує облікову невідповідність. У такому випадку прибутки та збитки, пов'язані зі змінами кредитного ризику за зобов'язанням, також відображаються у складі прибутку чи збитку. |
| Опис облікової політики щодо переведення іноземної валюти |
Перерахунок іноземної валюти. Монетарні активи і зобов'язання в іноземній валюті перераховуються у функціональну валюту Компанії за офіційним обмінним курсом НБУ на відповідну звітну дату. Прибуток і збитки, що виникають в результаті розрахунків за операціями в іноземній валюті і від перерахунку монетарних активів і зобов'язань у функціональну валюту Компанії за офіційним обмінним курсом НБУ на кінець року, включаються до складу прибутку або збитку. Немонетарні статті не перераховуються згідно курсу на кінець року. Вплив змін курсів обміну на справедливу вартість пайових цінних паперів враховується у складі прибутку або збитків від зміни справедливої вартості.
Обмінний курс, що використовувався для перерахунку сум в іноземній валюті, був таким:
1 євро = 42,21 гривні (на 31грудня 2022 року: 1 євро = 38,95 гривні) |
| Опис облікової політики щодо функціональної валюти |
Валюта подання і функціональна валюта. Якщо не вказане інше, усі суми в цій фінансовій звітності представлені в національній валюті України, українській гривні, яка також є функціональною валютою Компанії. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності нефінансових активів |
Знецінення інших нефінансових активів. На кожну звітну дату Компанія проводить перевірку на наявність ознак, що вказують на можливе знецінення активу. У разі виявлення будь-якої такої ознаки Компанія проводить оцінку очікуваного відшкодування активу.
Якщо сума очікуваного відшкодування об'єкта або групи об'єктів основних засобів виявляється менше їх балансової вартості, такий об'єкт або група об'єктів вважається такими, що знецінилися, і проводиться зменшення їх балансової вартості до розміру очікуваного відшкодування З метою оцінки знецінення активи групуються до центрів доходу найнижчих рівнів, для яких існують окремо визначені грошові потоки (одиниця, що генерує грошові кошти). Необоротні нефінансові активи, які зазнали зменшення корисності, переглядаються на предмет можливого відновлення корисності на кожну звітну дату.
Знецінення авансів, виданих за основні засоби відображається у складі інших витрат Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід). |
| Опис облікової політики щодо податку на прибуток |
Податок на прибуток наведений у фінансовій звітності відповідно до законодавства України, яке вступило в дію або повинно бути введено в дію на звітну дату. Витрати з податку на прибуток включають поточні податки та відстрочене оподаткування та відображаються у складі прибутку чи збитку за рік, якщо тільки вони не мають бути відображені в іншому сукупному доході або безпосередньо у складі капіталу у зв’язку з тим, що вони стосуються операцій, які також відображені у цьому самому або іншому періоді в іншому сукупному доході або безпосередньо у складі капіталу.
Поточний податок - це сума, яку, як очікується, треба буде сплатити або відшкодувати у податкових органів відносно прибутку до оподаткування або збитків поточних або попередніх періодів. Інші податки, окрім податку на прибуток, показані у складі операційних витрат. |
| Опис облікової політики щодо нематеріальних активів та гудвілу |
Придбані нематеріальні активи первісно оцінюються за собівартістю. Собівартість нематеріального активу складається з ціни його придбання (включаючи будь-які імпортні мита та податки на придбання, що не відшкодовуються), а також із будь-яких видатків на підготовку активу до використання за призначенням, які безпосередньо відносяться до нього.
В подальшому, нематеріальні активи відображаються за собівартістю, за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення. Наступні витрати, понесені після первісного визнання придбаного нематеріального активу лише зрідка визнаються в складі балансової вартості активу. Усі інші витрати відносяться на витрати у тому періоді, в якому вони були понесені. Якщо Компанія виступає орендарем за договором оренди нематеріальних активів, вона не застосовує МСФЗ (IFRS) 16 «Оренда» для таких активів та визнає орендні платежі за такою орендою як витрата або лінійним методом протягом строку оренди, або з використанням іншого систематичного підходу. |
| Опис облікової політики щодо інвестицій за винятком інвестицій, облік яких ведеться за методом участі в капіталі |
Капітал в дооцінках відображає приріст справедливої вартості основних засобів, а також її зниження в тій мірі, в якій це зниження компенсує приріст вартості того ж активу, визнаний раніше у складі іншого сукупного доходу.
Резервний капітал. Резервний капітал це капітал, створений Компанією за рахунок відрахувань нерозподіленого прибутку з метою відшкодування можливих збитків, здійснення виплат інвесторам і кредиторам у разі недостатності коштів.
Додатковий капітал. Додатковий капітал — це суми дооцінки інших необоротних активів і фінансових інструментів; вартість необоротних активів, безоплатно отриманих підприємством від інших осіб; інші види додаткового капіталу.
Нерозподілений прибуток. Нерозподілений прибуток включає суми накопичених прибутків та збитків за весь період діяльності. |
| Опис облікової політики щодо статутного капіталу |
Статутний капітал. Статутний капітал формується з внесків Учасників Компанії. Перевищення справедливої вартості внесених у капітал сум над номінальною вартістю частки в статутному капіталі обліковується у складі капіталу як емісійний дохід. |
| Опис облікової політики щодо оренди |
У момент укладення договору Компанія оцінює, чи є угода орендою або чи містить вона ознаки оренди, тобто визначає, передає договір право контролювати використання ідентифікованого активу протягом певного періоду часу в обмін на відшкодування.
Компанія як орендар. Компанія застосовує єдиний підхід до визнання та оцінки всіх договорів оренди, за винятком короткострокової оренди, оренди активів з низькою вартістю. Компанія визнає зобов'язання з оренди щодо здійснення орендних платежів і активи у формі права користування, які представляють собою право на використання базових активів. У Компанії немає права використовувати ідентифікований актив, якщо орендодавець має суттєве право замінити актив протягом терміну використання, навіть якщо актив безпосередньо вказаний у договорі оренди. Такий договір не містить компонента оренди. Якщо Компанія не може легко визначити наявність у орендодавця суттєвого права на заміну, Компанія розцінює цей факт таким, що право на заміну не є суттєвим.
Компанія визнає активи у формі права користування на дату початку оренди (тобто, дату, на яку базовий актив стає доступним для використання). Активи у формі права користування оцінюються за собівартістю, за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення, з коригуванням на переоцінку зобов'язань з оренди.
Собівартість активів в формі права користування включає величину визнаних зобов'язань з оренди, понесені початкові прямі витрати і орендні платежі, здійснені на дату початку оренди або до такої дати, за вирахуванням отриманих стимулюючих платежів по оренді.
Стосовно договору, який містить компонент оренди та один або кілька додаткових компонентів, які є або не є орендою, орендар повинен розподілити передбачене договором відшкодування на кожен компонент оренди на основі відносної ціни відокремленої угоди за компонентом оренди та сукупної ціни відокремленої угоди щодо компонентів, що не є орендою.
Активи у формі права користування амортизуються прямолінійним методом протягом коротшого з таких періодів: термін оренди або передбачуваний термін корисного використання активів. Компанія визначає строки корисного використання активів в формі права користування по об'єктах основних засобів, аналогічних по характеру і способу використання в рамках діяльності Компанії. Активи у формі права користування також піддаються перевірці на предмет знецінення. За діючими договорами оренди у Компанії відсутні обов'язки з демонтажу і переміщенню базового активу, відновленню ділянки, на якій він розташовується, або відновленню базового активу до обумовленого стану.
Компанія представляє актив у формі права користування в складі «Основних засобів» у відповідних групах основних засобів.
Зобов’язання з оренди. На дату початку оренди Компанія визнає зобов'язання з оренди, які оцінюються за приведеною вартістю орендних платежів, які повинні бути здійснені протягом терміну оренди.
Орендні платежі включають фіксовані платежі (в тому числі по суті фіксовані платежі) за вирахуванням будь-яких стимулюючих платежів по оренді до отримання, змінні орендні платежі, які залежать від індексу або ставки, і суми, які, як очікується, будуть сплачені за гарантіями ліквідаційної вартості.
Орендні платежі також включають ціну виконання права (опціону) на купівлю, якщо є достатня впевненість в тому, що Компанія виконає це право (опціон), і виплати штрафів за припинення оренди, якщо термін оренди відображає потенційне виконання Компанією права (опціону) на припинення оренди. Змінні орендні платежі, що не залежать від індексу або ставки, визнаються як витрати (крім випадків, коли вони понесені для виробництва запасів) в тому періоді, в якому настає подія або умова, що призводить до здійснення таких платежів.
Для дисконтування орендних платежів Компанія використовує ставку залучення додаткових позикових коштів, яка визначається як середня ставка за новими кредитами нефінансовим корпораціям (опублікована на офіційному сайті НБУ) у гривнях за останні 6 місяців за строками від 1 до 5 років та більше 5 років, залежно від терміну оренди.
Після дати початку оренди величина зобов'язань з оренди збільшується для відображення нарахування відсотків і зменшується для відображення здійснених орендних платежів.
Компанія здійснює переоцінку балансової вартості зобов'язань з оренди в разі модифікації, зміни терміну оренди, зміни орендних платежів або зміни оцінки права (опціону) на купівлю базового активу. Компанія визнає суму переоцінки зобов'язання з оренди як коригування активу у формі права користування. Компанія обліковує модифікацію договору оренди як окремий договір оренди в разі дотримання двох таких умов:
• модифікація збільшує сферу застосування договору оренди за рахунок додавання права користування одним або кількома базовими активами; та
• відшкодування за оренду збільшується на величину, порівнянну з ціною окремого договору на збільшений обсяг, а також на відповідні коригування такої ціни, що відображають обставини конкретного договору.
У разі модифікації договору оренди, яка не обліковується як окремий договір оренди, на дату набрання чинності модифікацією договору оренди Компанія:
• розподіляє відшкодування в модифікованому договорі оренди;
• визначає строк оренди в модифікованому договорі оренди; та
• переоцінює зобов'язання з оренди шляхом дисконтування переглянутих орендних платежів з використанням переглянутої ставки дисконтування.
При цьому Компанія переоцінює зобов'язання з оренди таким чином:
• змінюючи балансову вартість активу у формі права користування для відображення часткового або повного розірвання договору оренди в разі модифікацій договору оренди, які змінюють сферу застосування договору оренди.
• відповідним чином коригуючи актив у формі права користування з урахуванням усіх інших модифікацій договору оренди.
Компанія представляє зобов'язання по оренді в складі «Інших довгострокових зобов’язань» та «Інших короткострокових зобов'язань».
Звільнення з оренди. Компанія застосовує звільнення від визнання щодо короткострокової оренди до своїх короткострокових договорів оренди (тобто, до договорів, за якими на дату початку оренди термін оренди становить не більше 12 місяців і які не містять права (опціону) на купівлю базового активу). Компанія також застосовує звільнення від визнання щодо оренди активів з низькою вартістю до договорів оренди базових активів вартістю в сумі 150 000 грн. Орендні платежі по короткостроковій оренді, оренді активів з низькою вартістю визнаються як витрати лінійним методом протягом терміну оренди. Незалежно від вартості IT-техніку, предмети меблів, інструменти та інвентар Компанія відносить до базових активів із низькою вартістю.
Компанія як орендодавець. Оренда, за якою у Компанії залишаються практично всі ризики і вигоди, пов'язані з володінням активом, класифікується як операційна оренда. Орендний дохід, що виникає, враховується лінійним методом протягом терміну оренди і включається в інший операційний дохід.
Первісні прямі витрати, понесені при укладенні договору операційної оренди, включаються до балансової вартості переданого в оренду активу і визнаються протягом терміну оренди на тій же основі, що і дохід від оренди.
Суборенда. Компанія класифікує суборенду як операційну оренду у разі, якщо головний договір, у якому компанія виступає проміжним орендодавцем, є короткостроковою орендою. В іншому випадку суборенда класифікується на підставі активу з права користування, обумовленого головним договором оренди, у якому компанія виступає проміжним орендодавцем.
У зв’язку з тим, що відсоткова ставка, закладена в договорі оренди, не може бути легко визначена, Компанія, виступаючи за таким договором проміжним орендодавцем, використовує ставку дисконтування, що використовується в головному договорі оренди (скориговану з урахуванням первинних прямих витрат, пов'язаних із суборендою), для оцінки чистої інвестиції в суборенду.
Якщо період суборенди збігається зі строком оренди за головним договором, що залишився, умови суборенди найчастіше призводять до того, що активи у формі права користування класифікуються як фінансова оренда з точки зору Компанії - проміжного орендодавця. |
| Опис облікової політики щодо кредитів та дебіторської заборгованості |
Аванси видані. Аванси видані відображаються у Балансі (Звіт про фінансовий стан) за первинною вартістю із врахуванням можливого знецінення. Тестування на можливе знецінення авансів Компанія здійснює щорічно.
Аванси відносяться в категорію довгострокових активів, якщо товари або послуги, за які здійснений аванс, будуть отримані через один рік або пізніше, або якщо аванс відноситься до активу, який при первинному визнанні включається в категорію необоротних активів. Аванс списується на фінансовий результат після отримання послуг, до яких відноситься аванс, і капіталізується у вартості товарів отриманих. Якщо існує свідоцтво того, що товари або послуги, до яких відноситься аванс, не будуть отримані, відповідне знецінення признається у складі прибутку або збитку.
Аванси видані не є фінансовими активами, оскільки їх майбутня економічна вигода полягає у отриманні товарів чи послуг.
Аванси отримані. Аванси отримані враховуються за первинною вартістю. Аванси відносяться в категорію довгострокових зобов’язань, якщо товари або послуги, за які здійснено аванс, будуть реалізовані через один рік або пізніше.
Дисконтування авансів отриманих не здійснюється, якщо момент поставки залежить від ініціативи покупця, якщо розмір змінної компенсації (винагорода) залежить від майбутніх подій, які не підконтрольні сторонам договору та в інших випадках.
Дисконтування авансів отриманих, за якими винесено відповідне професійне судження щодо наявності компоненту фінансування в договорі, здійснюється з дати отримання таких авансів. В якості ставки дисконтування Компанія використовує або вбудовану ставку, або відповідну ставку залучення кредитних ресурсів (Примітка 6 Облікові оцінки).
Аванси, видані або отримані в валюті, що відрізняється від функціональної валюти Компанії, не підлягає перерахунку на кінець звітного періоду та відображається за курсом, за яким такі аванси були зараховані при первісному визнанні.
Дебіторська заборгованість за авансами по поставкам обладнання та інших основних засобів визнається як довгостроковий актив та відображається у складі інших необоротних активів. |
| Опис облікової політики щодо оцінки запасів |
Запаси. У Звіті про фінансовий стан запаси враховуються за собівартістю або чистою вартістю реалізації залежно від того, яка з цих сум менша. Чиста вартість реалізації – це розрахункова ціна реалізації у ході нормального ведення бізнесу за вирахуванням оціночних витрат на доведення запасів до завершеного стану та витрат на збут. |
| Опис облікової політики щодо непоточних активів та груп вибуття, класифікованих як утримувані для продажу |
Необоротні активи та групи вибуття (до складу яких можуть входити як необоротні, так і оборотні активи) показуються у звіті про фінансовий стан як «Необоротні активи, утримувані для продажу», якщо їх балансова вартість буде відшкодована переважно у ході операції продажу (включаючи втрату контролю над дочірньою компанією, яка утримує активи) протягом дванадцяти місяців після звітного періоду.
Рекласифікація активів здійснюється у разі дотримання всіх наступних умов:
• активи готові до негайного продажу в їх поточному стані;
• керівництво Компанії затвердило поточну програму пошуку покупця та розпочало її реалізацію;
• проводиться активний маркетинг для продажу активів за оптимальною ціною;
• очікується, що продаж буде здійснено протягом одного року, та не очікується, що план продажу буде суттєвим чином змінений або скасований.
Необоротні активи або групи вибуття, які у звіті про фінансовий стан за поточний період класифіковані як утримувані для продажу, не рекласифікуються та не представляються в іншій категорії у порівняльному звіті про фінансовий стан для відображення класифікації на кінець поточного періоду.
Група вибуття – це група активів (оборотних і необоротних), запланованих до вибуття у результаті продажу або іншим чином разом як група у ході одної операції, і зобов'язання, безпосередньо пов'язані з цими активами, які будуть передані у результаті цієї операції. Гудвіл обліковується у складі групи вибуття у тому випадку, якщо група вибуття є одиницею, що генерує грошові кошти, на яку при придбанні був віднесений гудвіл. Необоротні активи - це активи, які включають суми, що, як очікується, будуть відшкодовані або отримані протягом періоду понад 12 місяців після звітного періоду. У разі потреби у рекласифікації, вона здійснюється як для оборотної, так і необоротної частини активу.
Групи вибуття, утримувані для продажу, в цілому оцінюються за їх балансовою вартістю або справедливою вартістю за вирахуванням витрат на вибуття залежно від того, яка з них менша. Основні засоби та нематеріальні активи, утримувані для продажу, не амортизуються. Рекласифіковані довгострокові фінансові інструменти та відстрочені податки не підлягають списанню до їхньої балансової вартості або до справедливої вартості за вирахуванням витрат на вибуття, залежно від того, яка з них менша.
Зобов'язання, безпосередньо пов'язані з групою вибуття, які будуть передані при вибутті, підлягають рекласифікації і відображаються у звіті про фінансовий стан окремим рядком. |
| Опис облікової політики щодо заліку взаємних вимог фінансових інструментів |
Взаємозалік фінансових активів та зобов’язань, з подальшим включенням до Балансу (Звіт про фінансовий стан) лише їхньої чистої суми, може здійснюватися лише у випадку існування юридично визначеного права взаємозаліку визнаних сум, коли є намір провести розрахунок на основі чистої суми або одночасно реалізувати актив та розрахуватися за зобов’язаннями. При цьому право на взаємозалік (а) не повинне залежати від майбутніх подій та (б) повинне мати юридичну силу в усіх наступних обставинах: (i) у ході звичайного ведення бізнесу, (ii) у випадку дефолту та (iii) у випадку неплатоспроможності або банкрутства.
Частина операцій купівлі-продажу здійснюється із використанням взаємозаліків або інших розрахунків у негрошовій формі. Як правило, ці операції здійснюються у формі взаємозаліків або за рахунок циклу негрошових операцій за участю декількох компаній. Негрошові розрахунки включають також розрахунки векселями, які є борговими інструментами.
Продажі та закупівлі, що, як очікується, будуть врегульовані у формі взаєморозрахунків чи інших негрошових розрахунків, визнаються на основі управлінської оцінки справедливої вартості, яка буде отримана чи передана у ході негрошових розрахунків. Справедлива вартість визначається на основі наявних доступних ринкових даних. |
| Опис облікової політики щодо основних засобів |
Основні засоби враховуються за переоціненою вартістю за вирахуванням накопиченого зносу і резерву на знецінення, якщо необхідно. Незавершене будівництво - це недобудована частина основних засобів, включаючи передоплати постачальникам. Амортизація на ці активи не нараховується до моменту їх введення в експлуатацію. Витрати на дрібний ремонт і обслуговування відносяться на витрати того фінансового періоду, в якому вони були понесені. Вартість заміни значних компонентів основних засобів капіталізується, а компоненти, які були замінені, списуються.
На кожну звітну дату Керівництво аналізує основні засоби на предмет їх можливого знецінення. Якщо присутні будь-які ознаки знецінення, Керівництво розраховує відшкодовану суму, яка є справедливою вартістю активу за вирахуванням витрат на продаж або вартість його використання, залежно від того, яка з цих сум вище. Балансова вартість основних засобів списується до відшкодованої суми, а збиток від їх знецінення і переоцінки признається в інших сукупних прибутках в сумі залишку попередньої дооцінки активу. У фінансовому результаті визнається тільки сума перевищення знецінення/переоцінки над сумою позитивної переоцінки. Збиток від знецінення активу, визнаний в попередніх періодах, сторнується, якщо сталися зміни в розрахунках, які застосовувалися для визначення вартості використання активу або його справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж.
Знецінення основних засобів відображається окремим рядком в Звіті про фінансові результати (звіті про сукупний дохід).
Надходження від продажу вироблених у процесі тестування виробничого обладнання зразків продукції Компанія враховує у складі прибутку чи збитків. Собівартість проданих зразків продукції визнається відповідно до МСБО (IAS) 2 «Запаси». Будь-які такі надходження та витрати, а також статті звіту про прибутки та збитки, до яких вони включені, Компанія розкриває у звітності, оскільки така продукція не вважається виробленою під час звичайної діяльності Компанії.
Прибуток і збитки від вибуття активів визначаються шляхом порівняння отриманих коштів і балансової вартості цих активів і визнаються у складі інших доходів та витрат Звіту про сукупний дохід. |
| Опис облікової політики щодо забезпечень |
Резерви по зобов'язаннях і платежах визнаються у випадках, коли у Компанії є поточні юридичні або передбачувані зобов'язання в результаті минулих подій, коли існує вірогідність відтоку ресурсів для того, щоб розрахуватися по зобов'язаннях, і їх суму можна розрахувати з достатньою мірою точності. Коли існує декілька схожих зобов'язань, вірогідність того, що буде потрібно відтік грошових коштів для їх погашення, визначається для усього класу таких зобов'язань. Резерв признається, навіть коли вірогідність відтоку грошових коштів відносно будь-якої позиції, включеної в один і той же клас зобов'язань, невелика.
Компанія формує наступні види резервів забезпечення майбутніх виплат і платежів:
• резерв під забезпечення виплат відпусток;
• резерв під забезпечення гарантійних зобов'язань;
• резерв під забезпечення виплат за судовими позовами;
• резерв під виплату квартальних і річних премій, бонусів;
• резерв під забезпечення інших витрат і платежів та ін.
Резерви оцінюються за приведеною вартістю витрат, які, як очікується, будуть потрібні для погашення зобов'язання з використанням процентної ставки (до оподаткування), що відбиває поточні ринкові оцінки вартості грошей в часі і ризики, властиві зобов'язанню. Збільшення резерву з часом признається як процентна витрата.
Коли Компанія очікує, що резерв буде відшкодований, наприклад, відповідно до договору страхування, сума відшкодування визнається як окремий актив, але тільки в тих випадках, коли відшкодування значною мірою гарантоване.
Умовні активи та умовні зобов'язання. Умовний актив не визнається в звіті про фінансовий стан компанії, але розкривається у фінансовій звітності, якщо вірогідно отримання економічних вигід.
Умовні зобов’язання не визнаються у звіті про фінансовий стан, якщо не існує ймовірності, що для погашення зобов'язання буде необхідний відтік економічних ресурсів, і його можна обґрунтовано оцінити. Умовні зобов’язання розкриваються, якщо тільки можливість відтоку ресурсів, що представляють економічну вигоду, не є віддаленою. |
| Опис облікової політики щодо визнання доходу від звичайної діяльності |
Визнання доходів. Виручка від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг (дохід за договорами з покупцями) визнається тоді, коли (або в міру того, як) Компанія виконує свої обов'язки до виконання за договором шляхом передачі товарів або послуг (тобто, активів), які підлягають поставці покупцеві. В момент укладення договору Компанія визначає, чи виконує вона обов'язок до виконання протягом періоду або в певний момент часу. Якщо обов'язок до виконання не виконується протягом періоду, Компанія виконує обов'язок до виконання в певний момент часу. Товари або послуги вважаються переданими, коли (або в міру того, як) покупець отримує контроль над ними. Ціна в угодах формується за методом «витрати плюс» або за аналогом ринкової вартості (для контрольованих операцій з ТЦУ).
Для кожного обов'язку до виконання, виконуваного протягом періоду, Компанія визнає виручку протягом періоду, оцінюючи ступінь повноти виконання обов'язків до виконання. Для оцінки ступеня виконання обов'язків до виконання Компанія застосовує методи результатів і/або методи ресурсів в залежності від того, який метод є найбільш доцільним і економічно обґрунтованим в конкретному випадку. Виручка оцінюється як частина ціни угоди (яка виключає оцінки змінного відшкодування, які є обмеженими), що розподіляється на обов'язок до виконання, коли (або в міру того, як) цей обов'язок до виконання виконується, без податку на додану вартість (ПДВ).
Компанія використовує стандартну п’яти-крокову модель передбачену МСФЗ (IFRS) 15. Компанія визнає доходи тоді, коли (або як тільки) задоволене зобов’язання щодо виконання, тобто коли контроль над товарами або послугами, який супроводжує зобов’язання до виконання, був клієнту.
Дохід по договорам від продажу та розподілу електроенергії Компанія визначає як зобов’язання щодо виконання, які задовольняються з плином часу, кожної обіцянки передати клієнтові серію відокремлених товарів або послуг, які по суті є однаковими та передаються клієнтові за однією і тією самою схемою. Доходи визнаються помісячно за методом оцінки за результатом. Компанія застосовує практичний прийом щодо визнання доходів у сумі на яку Компанія має право виставити рахунок відповідно до тарифів, встановлених НКРЕ та обсягів переданих кіловат годин. |
| Опис облікової політики щодо податків, окрім податку на прибуток |
Податок на додану вартість (ПДВ). ПДВ з операцій, які здійснює Компанія, стягується за двома ставками: 20% при продажу на території Україні та імпорті товарів, робіт чи послуг та 0% при експорті товарів та виконанні робіт або наданні послуг за межі України. Податкове зобов’язання з ПДВ дорівнює загальній сумі ПДВ, акумульованій за звітний період, і виникає на дату відвантаження товарів клієнту або на дату надходження коштів від клієнта залежно від того, яка подія відбулася раніше. Податковий кредит з ПДВ – це сума, на яку платник податку має право зменшити свої зобов’язання з ПДВ за звітний період. Право на податковий кредит з ПДВ виникає в момент отримання податкової накладної, яка видається в момент надходження оплати постачальнику, або в момент отримання товарів, робіт, послуг залежно від того, яка подія відбувається раніше. Відповідно до Податкового кодексу України тимчасово, до 1 січня 2026 року, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та/або послуги із зменшення навантаження відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання вугілля та/або продуктів його збагачення, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, нараховують плату за абонентське обслуговування, визначають дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом. У тих випадках, коли під знецінення дебіторської заборгованості був створений резерв під очікувані кредитних збитків, збиток від знецінення обліковується за валовою сумою заборгованості, включаючи ПДВ. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої кредиторської заборгованості |
Кредиторська заборгованість з основної діяльності нараховується, коли контрагент виконав свої зобов'язання за договором, і спочатку враховується за справедливою вартістю, а надалі за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної процентної ставки. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої дебіторської заборгованості |
Дебіторська заборгованість з основної діяльності і інша дебіторська заборгованість спочатку враховується за справедливою вартістю чи номінальною вартістю (сумою вказаною в рахунку) залежно від того чи є суттєвий фінансовий компонент у транзакції продажу, а надалі оцінюється за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної процентної ставки мінус оціночний резерв під очікувані кредитні збитки.
Компанія проводить нарахування оціночного резерву під очікувані збитки на кожну звітну дату. Нараховані суми оціночного резерву відображаються в Звіті про фінансовий стан в складі активів, а витрати по нарахуванню - в Звіті про фінансові результати - в складі інших операційних витрат.
Коли дебіторська заборгованість з основної діяльності стає безповоротною, вона списується за рахунок оціночного резерву під очікувані кредитні збитки. Повернення раніше списаних сум кредитується у складі прибутку або збитку.
Поточна дебіторська/кредиторська заборгованість, яка виникла внаслідок заміни сторони у зобов'язаннях, операцій переуступки/переведення боргу/прав вимоги, погашення якої відповідно до умов угоди або за очікуваннями керівництва Компанії відбудеться протягом не більше 3 місяців, відображається у фінансовій звітності за номінальною вартості (з урахуванням оцінного резерву під збитки для дебіторську заборгованість).
У разі рекласифікації поточної дебіторської заборгованості у довгострокову, що спричинено модифікацією договору, справедлива вартість такої заборгованості визначається з урахуванням ефективної процентної ставки на дату такого рекласу. |
| Опис облікової політики щодо операцій між пов'язаними сторонами |
Операції з пов’язаними сторонами. У ході звичайної діяльності Компанія проводить операції з пов'язаними сторонами. Для обґрунтування суми винагороди компанія використовує метод порівняльної неконтрольованої ціни.
Рівень вартості послуг підтверджено проведеним дослідженням ринкового діапазону та документацією з трансфертного ціноутворення. При визначенні того, чи проводилися операції по ринкових або неринкових процентних ставках, використовуються професійні судження, якщо для таких операцій немає активного ринку. Підставою для таких суджень є ціноутворення щодо подібних видів операцій із непов’язаними сторонами та аналіз ефективної процентної ставки. |