| Розкриття суттєвої інформації про облікову політику |
Компанія надає інформацію про суттєву облікову політику. Інформація про облікову політику є суттєвою, якщо без неї користувачі фінансової звітності не зможуть зрозуміти іншу суттєву інформацію у фінансовій звітності. Крім того, у деяких випадках Компанія може надавати несуттєву інформацію про облікову політику, якщо її розкриття не приховує суттєву інформацію про облікову політику.
Компанія робить оцінки і припущення, які впливають на суми активів і зобов’язань, показані в звітності, протягом наступного фінансового року. Оцінки і судження постійно аналізуються і ґрунтуються на досвіді керівництва та інших чинниках, включаючи очікування майбутніх подій, яке при існуючих обставинах вважається обґрунтованим.
При застосуванні облікової політики, окрім згаданих оцінок, керівництво також використовує певні судження. Судження, які найбільше впливають на суми, визнані у фінансовій звітності, і оцінки, які можуть привести до значних коригувань балансової вартості активів і зобов’язань протягом наступного фінансового року, наведені у відповідних пунктах суттєвих принципів облікової політики. |
| Опис облікової політики щодо витрат на позики |
Позикові кошти враховуються за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної процентної ставки. Витрати з позикових коштів відносяться на витрати на пропорційно-тимчасовій основі з використанням методу ефективної процентної ставки або капіталізуються. Позикові засоби класифікуються як поточні зобов'язання, за винятком випадків, коли Компанія має безумовне право дату закінчення звітного періоду відстрочити врегулювання зобов'язання як мінімум на 12 місяців незалежно від того, чи планує вона користуватися цим правом.
Якщо право відстрочити врегулювання зобов'язання залежить від виконання підприємством певних умов, то таке право існує на дату закінчення звітного періоду, лише якщо підприємство виконало всі умови до цієї дати.
Компанія може класифікувати зобов'язання, що виникають за кредитною угодою, як непоточні, якщо її право відстрочити погашення цих зобов'язань зумовлене виконанням спеціальних умов протягом 12 місяців після завершення звітного періоду.
Компанії необхідно розкрити інформацію, яка дозволяє користувачам усвідомити ризик того, що зобов'язання можуть підлягати поверненню протягом 12 місяців після завершення звітного періоду:
• інформацію про спеціальні умови, коли підприємство їх має виконати;
• балансову вартість пов'язаних зобов'язань;
• а також факти та обставини, пов'язані з виконанням цих умов.
Заборгованість за відсотками за кредити або позики включається до Звіту про фінансовий стан у той самий рядок, у якому відображено основну суму заборгованості за відповідними кредитами або позиками (довгостроковими та/або короткостроковими). |
| Опис облікової політики щодо відстроченого податку на прибуток |
Відстрочений податок на прибуток розраховується балансовим методом відносно перенесених з минулих періодів податкових збитків і тимчасових різниць, що виникають між податковою базою активів і зобов'язань і їх балансовою вартістю для цілей фінансової звітності.
Суми відстрочених податків розраховуються за ставками оподаткування, які введені в дію або мають бути введені в дію на звітну дату і які, як очікується, застосовуватимуться в періодах, коли буде сторнована тимчасова різниця або використаний перенесений податковий збиток.
Відстрочені податкові активи по тимчасових різницях, які зменшують базу оподаткування, і перенесені податкові збитки визнаються тільки в тій мірі, в якій існує вірогідність отримання прибутку до оподаткування, відносно якого можна буде реалізувати тимчасові різниці.
Визнаний відстрочений податковий актив являє собою суму податку на прибуток, яка може бути зарахована проти майбутніх податків на прибуток, і відображається у звіті про фінансовий стан.. Оцінка майбутніх оподатковуваних прибутків та суми податкового кредиту, використання якого є можливим у майбутньому, базується на середньостроковому плані та результатах його екстраполяції на майбутні періоди. |
| Опис облікової політики щодо амортизаційних витрат |
Оцінка термінів корисного використання об’єктів основних засобів вимагає застосування професійних суджень з урахуванням строків експлуатації подібних активів у минулому. Компанія одержує майбутні економічні вигоди від активів переважно у результаті їх використання. Однак такі чинники, як технічний та економічний знос та старіння, часто призводять до скорочення економічних вигід від активів. Керівництво оцінює залишкові строки експлуатації відповідно до поточного технічного стану активів та оціночного періоду, протягом якого Компанія, як очікується, отримає вигоди від їх використання. При цьому враховуються такі основні чинники:
(а) передбачуване використання активів;
(б) прогнозний знос залежно від експлуатаційних параметрів та регламенту технічного обслуговування; і
(в) технічний або економічний знос внаслідок зміни ринкових умов.
Термін корисного використання основних засобів, встановлений при первісному визнанні об’єкта основних засобів, не може перевищувати:
Термін експлуатації – не більше, років:
Будівлі і споруди 50
Машини та обладнання 30
Транспортні засоби 10
Інструменти та прилади 15
Інші основні засоби 12
Термін корисного використання встановлюється виходячи з очікуваного терміну використання об'єкта у сумі повних місяців такого використання.
Відповідно до облікової політики компанії ліквідаційна вартість основних засобів встановлюється на рівні нуля. Ліквідаційна вартість, методи амортизації та терміни експлуатації переглядаються і, при необхідності, коригуються на кожну звітну дату перспективно. |
| Опис облікової політики щодо виплат працівникам |
Винагороди працівникам. Заробітна плата, єдиний соціальний внесок України, щорічні відпускні і лікарняні, преміальні і негрошові винагороди (наприклад, безкоштовне медичне обслуговування) нараховуються того року, в якому відповідні послуги надаються працівниками Компанії. Компанія платить передбачені законодавством внески до Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності, Фонду загальнодержавного соціального страхування України на випадок безробіття та Пенсійного фонду у вигляді єдиного соціального внеску на користь своїх співробітників. Внесок розраховується як відсоток від поточної валової суми заробітної плати і відноситься на витрати у міру їх виникнення. |
| Опис облікової політики щодо витрат |
Визнання витрат. Витрати враховуються згідно методу нарахування. Витрати визнаються в разі зменшення майбутніх економічних вигід, пов'язаних зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань, які можуть бути надійно оцінені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу їх вартості між відповідними звітними періодами. |
| Опис облікової політики щодо фінансового доходу та фінансових витрат |
Фінансові доходи і витрати. Фінансові доходи і витрати включають процентні доходи і витрати за фінансовими активами і зобов’язаннями, ефект дисконтування, а також прибутки та збитки від курсових різниць. Процентні доходи і витрати визнаються з використанням методу ефективної процентної ставки, виходячи з бази їх нарахування та строку використання відповідних активів і зобов’язань. |
| Опис облікової політики щодо фінансових активів |
Визнання фінансових активів. Компанія визнає фінансовий актив в своєму Звіті про фінансовий стан тоді і тільки тоді, коли Компанія стає стороною за договором, що визначає умови відповідного інструмента.
Купівля або продаж фінансових активів, здійснена Компанією на стандартних умовах, визнається з використанням методу обліку за датою розрахунку.
Первісна оцінка фінансових активів. Фінансовий актив під час первісного визнання Компанія оцінює за справедливою вартістю, збільшеною на суму витрат на угоду, що напряму відносяться до придбання або випуску фінансового активу, окрім фінансового активу, оцінюваного за справедливою вартістю через прибуток або збиток.
Методи оцінки, такі як модель дисконтування грошових потоків, а також моделі, основані на даних аналогічних операцій, що здійснюються на ринкових умовах, або на результатах аналізу фінансових даних об'єкта інвестицій, використовуються для визначення справедливої вартості окремих фінансових інструментів, для яких ринкова інформація про ціну угод відсутня. За відсутності аналогічних фінансових інструментів для оцінки справедливої вартості довгострокових фінансових активів були застосовані професійні судження.
Для дисконтування майбутніх грошових виплат або надходжень Компанія використовує ставку залучення додаткових позикових коштів, яка розраховується, з урахуванням періоду запозичення як середня ставка за півроку на підставі вартості кредитів за даними статистичної звітності банків України (без урахування овердрафтів), опублікованих на офіційному сайті НБУ. У разі відсутності зазначеної статистичної інформації, опублікованої на офіційному сайті НБУ, для дисконтування майбутніх грошових виплат чи надходжень Компанія використовує середню відсоткову ставку за новими кредитами нефінансовим корпораціям (у розрізі видів валют та строків погашення) опублікованій на офіційному сайті НБУ, за 6 місяців, які передують місяцю здійснення операції, якщо інше не передбачено іншими рішеннями управління Компанії.
Прибуток або збиток при початковому визнанні визнається лише у тому випадку, якщо існує різниця між справедливою вартістю та ціною угоди, підтвердженням якої можуть бути інші поточні угоди з тим самим фінансовим інструментом, що спостерігаються на ринку, або методики оцінки, які у якості базових даних використовують лише дані з відкритих ринків.
Подальша оцінка фінансових активів. Після первісного визнання Компанія оцінює фінансовий актив за:
а) амортизованою вартістю;
б) справедливою вартістю через інший сукупний дохід; або
в) справедливою вартістю через прибуток або збиток.
Знецінення фінансових активів. Компанія визнає оціночний резерв під очікувані кредитні збитки за:
а) фінансовими активами, що оцінюються за амортизованою вартістю;
б) борговими фінансовими активами, що оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід.
Під порядок знецінення підпадають:
а) видані позики;
б) дебіторська заборгованість, визнана відповідно до МСФЗ (IFRS) 15;
в) активи за договором, визнані відповідно до МСФЗ (IFRS) 15.
Кредитно-знецінені фінансові активи. На кожну звітну дату Компанія визначає, чи можуть бути фінансові активи віднесені до кредитно-знецінених. Фінансовий актив є кредитно-знеціненим, коли відбулася одна або кілька подій, які мають негативний вплив на очікувані майбутні грошові потоки від фінансового активу.
Компанія відносить в цю групу активи, за якими є об'єктивні свідчення знецінення на дату складання звітності.
Ознаки кредитно-знеціненого фінансового активу:
• значні фінансові труднощі позичальника;
• порушення умов договору (дефолт або прострочення платежу);
• надання кредиторами поступок своєму позичальникові в силу економічних причин або договірних умов, пов'язаних з фінансовими труднощами цього позичальника;
• поява ймовірності банкрутства або реорганізації позичальника;
• зникнення активного ринку для даного фінансового активу в результаті фінансових труднощів емітента;
• покупка або створення фінансового активу з великою знижкою, яка відображає понесені кредитні збитки.
Якщо Компанія набуває боргові фінансові інструменти емітентів (або видає позики компаніям), які вже відчувають серйозні фінансові труднощі, інвестиції відразу класифікуються як придбані або створені кредитно-знецінені фінансові активи. Кредитно-знеціненим (дефолтним) фінансовий актив може стати також у разі збільшення кредитного ризику. |
| Опис облікової політики щодо фінансових зобов'язань |
Категорії оцінки фінансових зобов’язань. Компанія класифікує фінансові зобов'язання на такі групи:
• фінансові зобов'язання, що оцінюються за амортизованою вартістю;
• фінансові зобов'язання, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, включно з похідними інструментами, що є зобов'язаннями;
• фінансові зобов'язання, які на власний розсуд класифіковані без права подальшої рекласифікації як такі, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток.
Фактично наявні в Компанії фінансові активи належать до категорій тих, які оцінюються за амортизованою вартістю.
До фінансових зобов’язань відносяться: кредиторська заборгованість за основною діяльністю та інша кредиторська заборгованість, заборгованість за позиковими коштами, фінансові гарантії та інші фінансові зобов’язання.
Визнання фінансових зобов'язань. Компанія визнає фінансове зобов'язання в своєму Звіті про фінансовий стан тоді і тільки тоді, коли Компанія стає стороною за договором, що визначає умови відповідного інструмента.
Первісна оцінка фінансових зобов'язань. Фінансове зобов'язання під час первісного визнання Компанія оцінює за справедливою вартістю, зменшеною в разі фінансового зобов'язання, оцінюваного не за справедливою вартістю через прибуток або збиток, на суму витрат на угоду, що напряму відносяться до придбання або випуску фінансового зобов'язання.
Подальша оцінка фінансових зобов'язань. Після первісного визнання Компанія оцінює фінансове зобов'язання за:
а) амортизованою вартістю;
б) справедливою вартістю через прибуток або збиток.
Компанія не здійснює рекласифікацію фінансових зобов'язань.
Припинення визнання фінансових зобов'язань. Компанія припиняє визнання фінансового зобов'язання (або частини фінансового зобов'язання) тоді і тільки тоді, коли воно погашене, тобто коли передбачене договором зобов'язання виконане, анульоване або припинене після закінчення строку. |
| Опис облікової політики щодо переведення іноземної валюти |
Перерахунок іноземної валюти. Монетарні активи і зобов'язання в іноземній валюті перераховуються у функціональну валюту Компанії за офіційним обмінним курсом НБУ на відповідну звітну дату. Прибуток і збитки, що виникають в результаті розрахунків за операціями в іноземній валюті і від перерахунку монетарних активів і зобов'язань у функціональну валюту Компанії за офіційним обмінним курсом НБУ на кінець року, включаються до складу прибутку або збитку. Немонетарні статті не перераховуються згідно курсу на кінець року.
Обмінний курс, що використовувався для перерахунку сум в іноземній валюті, був таким:
Валюта ЄВРО станом на 31 грудня 2025 р. склала 49,8565 (станом на 31 грудня 2024 р.: 43,9266) |
| Опис облікової політики щодо функціональної валюти |
Валюта подання і функціональна валюта. Якщо не вказане інше, усі суми в цій фінансовій звітності представлені в національній валюті України, українській гривні, яка також є функціональною валютою Компанії. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності фінансових активів |
Оцінка очікуваних кредитних збитків – це суттєва оцінка, яка передбачає визначення методології оцінки, моделей та вхідних параметрів. Наступні компоненти мають значний вплив на оціночний резерв під кредитні збитки: визначення дефолту, значне підвищення кредитного ризику, ймовірність дефолту, заборгованість на момент дефолту і розмір збитку в разі дефолту, а також моделі макроекономічних сценаріїв. Компанія регулярно аналізує та перевіряє коректність моделей і вхідних параметрів для зменшення різниці між оцінкою очікуваного кредитного збитку та фактичним кредитним збитком.
Керівництво оцінює очікувані кредитні збитки на основі аналізу окремих заборгованостей. Фактори, що приймаються до уваги, включають аналіз строків погашення торгової та іншої дебіторської заборгованості порівняно з умовами контрактів та фінансовим становищем дебітора та історію платежів клієнта. Якщо фактичні надходження будуть меншими за очікування керівництва, Компанії потрібно буде визнати додаткові витрати на створення резерву під очікувані кредитні збитки.
Станом на кожну звітну дату Компанія оцінює, чи значно збільшився кредитний ризик за фінансовим інструментом з моменту його первісного визнання.
Процес аналізу збільшення кредитного ризику з моменту первісного визнання можна умовно поділити за етапами:
• етап 1. Низький кредитний ризик;
• етап 2. Значне збільшення кредитного ризику;
• етап 3. Кредитно-знецінений фінансовий актив.
При первісному визнанні, а також на кожну звітну дату за низького рівня кредитного ризику (Етап 1) і значного збільшення кредитного ризику (Етап 2) оціночний резерв під очікувані кредитні збитки розраховується за ефективною ставкою відсотка як різниця між:
а) приведеною сумою передбачених договором грошових потоків, які належать Компанії за договором; та
б) приведеною сумою грошових потоків, які Компанія очікує отримати (зважених з урахуванням ймовірності) за первісною ефективною ставкою відсотку.
Резерв заснований на величині очікуваних кредитних збитків, пов'язаних з ймовірністю дефолту протягом наступних 12 місяців, якщо не відбулося значного збільшення кредитного ризику з моменту первісного визнання.
При визначенні того, чи збільшився кредитний ризик фінансового активу з моменту первісного визнання та при оцінці очікуваних кредитних збитків (ECL), Компанія бере до уваги обґрунтовану та підтримувану інформацію, що є актуальною та доступною без надмірних витрат або зусиль. Це включає в себе як кількісну, так і якісну інформацію та аналіз, засновані на історичному досвіді Компанії та обґрунтованій кредитній оцінці.
Очікувані кредитні збитки можуть бути:
• 12-місячні ECL: це ECL, які є наслідком можливих подій протягом 12 місяців після звітної дати; і
• ECL за весь строк дії: це ECL, що є результатом усіх можливих подій протягом очікуваного терміну дії фінансового інструменту.
Для визначення значного підвищення кредитного ризику Компанія порівнює ризик дефолту протягом очікуваного строку фінансового інструменту станом на звітну дату із ризиком дефолту на дату початкового визнання. У ході оцінки враховується відносне підвищення кредитного ризику, а не конкретний рівень кредитного ризику станом на кінець звітного періоду. Компанія враховує всю обґрунтовану та підтверджувану прогнозну інформацію, доступну без надмірних витрат та зусиль, у тому числі низку факторів, включаючи поведінкові аспекти конкретних клієнтських
5.Суттєві принципи облікової політики, істотні облікові оцінки та судження при застосуванні облікової політики (продовження)
портфелів. Компанія визначає поведінкові індикатори підвищення кредитного ризику до моменту непогашення заборгованості у встановлений строк і враховує у ході оцінки кредитного ризику належну прогнозну інформацію як на рівні окремого інструменту, так і на рівні портфелю.
Оціночний резерв під очікувані кредитні збитки за придбаними або створеними кредитно-знеціненими фінансовими активами при первісному визнанні не створюється.
Станом на звітну дату Компанія визнає як оціночний резерв під збитки за придбаними або створеними кредитно-знеціненими фінансовими активами тільки накопичені з моменту первісного визнання зміни очікуваних кредитних збитків за весь строк.
Компанія визнає за зазначеними фінансовими активами оціночний резерв під очікувані кредитні збитки за весь строк дії інструменту безпосередньо з моменту його визнання.
Для всіх інших інструментів Компанія застосовує триступеневу модель знецінення, засновану на зміні кредитного ризику з моменту первісного визнання. Якщо не було істотного збільшення кредитного ризику фінансового активу з моменту первісного визнання або кредитний ризик сам по собі низький на дату складання звітності, то фінансовий актив класифікуються на першому етапі як «фінансовий активів з низьким кредитним ризиком». Компанія також використовує припущення, що кредитний ризик за фінансовим інструментом не збільшився значно з моменту первісного визнання, якщо було визначено, що фінансовий інструмент має низький кредитний ризик станом на звітну дату.
Для фінансових активів на етапі 1 їх ECL визначається з урахуванням можливих подій протягом наступних 12 місяців або до погашення заборгованості ("12 місячний ECL"). Якщо Компанія визначає значне збільшення кредитного ризику фінансового активу з моменту його первісного визнання, актив переноситься на Етап 2 («Значне збільшення кредитного ризику"). При цьому Компанія визнає резерв під очікувані кредитні збитки за даним фінансовим інструментом в сумі, що дорівнює очікуваним кредитним збиткам на довічній основі та враховуючи контрактний термін погашення, але зваживши на збільшення кредитного ризику. На Етапі 3 («кредитно-знецінений актив») його ECL оцінюється на довічній основі.
На звітну дату в залежності від змін в платіжній дисципліні покупця оновлюються історичні ймовірності дефолтів за минулі періоди, що спостерігаються, аналізуються зміни в прогнозних оцінках і на цій основі переглядаються коефіцієнти кредитного ризику. При нарахуванні оціночного резерву керівництвом використовується також додаткова інформація, яка піддається аналізу.
Станом на кожну звітну дату Компанія оцінює, чи значно збільшився кредитний ризик за фінансовим інструментом з моменту його первісного визнання. Для цього Компанія порівнює ризик настання дефолту за фінансовим інструментом станом на звітну дату з ризиком настання дефолту на дату первісного визнання та аналізує обґрунтовану і підтверджуючу інформацію, доступну без надмірних витрат або зусиль, яка вказує на значне збільшення кредитного ризику з моменту первісного визнання відповідного інструменту.
Під дефолтом розуміється нездатність позичальника виконати прийняті на себе зобов'язання в установлені строки. Компанія застосовує спростовне припущення про те, що дефолт настає не пізніше, ніж, коли фінансовий актив прострочений на 90 днів, за винятком випадків, коли компанія має в своєму розпорядженні обґрунтовану і підтверджену інформацію, яка демонструє, що використання критерію дефолту, що передбачає велику затримку платежу, є більш доречним. З метою аналізу збільшення кредитного ризику Компанія враховує обґрунтовану і підтверджену інформацію, яка доступна без надмірних витрат або зусиль і є доречною для конкретного аналізованого фінансового інструменту.
Якщо фінансовий актив обліковується за амортизованою вартістю, оціночний резерв під очікувані кредитні збитки визнається в Звіті про фінансовий стан у складі активів, зменшуючи тим самим значення балансової вартості фінансового активу.
Компанія відображає в прибутку або збитку зміни очікуваних кредитних збитків на кожну звітну дату, щоб відобразити зміни в кредитному ризику після первісного визнання.
Збитки від знецінення, пов'язані з торговою та іншою дебіторською заборгованістю, включаючи договірні активи, відображаються як частина інших операційних витрат, збитки від знецінення фінансової заборгованості - в складі інших витрат у Звіті фінансовий результат.
Оцінка очікуваних кредитних збитків та класифікація дебіторської заборгованості за основною діяльністю від ДП «Гарантований покупець».
Станом на 31 грудня 2025 року валова балансова вартість дебіторської заборгованості за основною діяльністю від ДП «Гарантований
покупець» становить 27 562 тисяч гривень (на 31 грудня 2024 року: 27 562 тисяч гривень). Станом на 31 грудня 2025 року та 31 грудня 2024
року, дебіторська заборгованість ДП «Гарантований покупець» класифікована як кредитно-знецінений фінансовий актив. Нарахований резерв
очікуваних кредитних збитків у сумі 7 734 тисяч гривень (на 31 грудня 2024 року: 7 654 тисяч гривень) та відноситься до електроенергії, реалізованої у жовтні 2021 році та за 2022 рік.
Кредитно-знецінені фінансові активи. На кожну звітну дату Компанія визначає, чи можуть бути фінансові активи віднесені до кредитно-знецінених. Фінансовий актив є кредитно-знеціненим, коли відбулася одна або кілька подій, які мають негативний вплив на очікувані майбутні грошові потоки від фінансового активу.
Компанія відносить в цю групу активи, за якими є об'єктивні свідчення знецінення на дату складання звітності.
Ознаки кредитно-знеціненого фінансового активу:
•значні фінансові труднощі позичальника;
•порушення умов договору (дефолт або прострочення платежу);
•надання кредиторами поступок своєму позичальникові в силу економічних причин або договірних умов, пов'язаних з фінансовими труднощами цього позичальника;
•поява ймовірності банкрутства або реорганізації позичальника;
•зникнення активного ринку для даного фінансового активу в результаті фінансових труднощів емітента;
•покупка або створення фінансового активу з великою знижкою, яка відображає понесені кредитні збитки. |
| Опис облікової політики щодо податку на прибуток |
Податок на прибуток. Податок на прибуток наведений у фінансовій звітності відповідно до законодавства України, яке вступило в дію або повинно бути введено в дію на звітну дату. Витрати з податку на прибуток включають поточні податки та відстрочене оподаткування та відображаються у складі прибутку чи збитку за рік, якщо тільки вони не мають бути відображені в іншому сукупному доході або безпосередньо у складі капіталу у зв’язку з тим, що вони стосуються операцій, які також відображені у цьому самому або іншому періоді в іншому сукупному доході або безпосередньо у складі капіталу. |
| Опис облікової політики щодо нематеріальних активів за винятком гудвілу |
Нематеріальні активи. Придбані нематеріальні активи первісно оцінюються за собівартістю. Собівартість нематеріального активу складається з ціни його придбання (включаючи будь-які імпортні мита та податки на придбання, що не відшкодовуються), а також із будь-яких видатків на підготовку активу до використання за призначенням, які безпосередньо відносяться до нього.
Після первісного визнання нематеріальні активи відображаються за собівартістю, за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення. Наступні витрати, понесені після первісного визнання придбаного нематеріального активу лише зрідка визнаються в складі балансової вартості активу. Усі інші витрати відносяться на витрати у тому періоді, в якому вони були понесені.
Амортизація визнається на прямолінійній основі протягом очікуваного строку корисного використання нематеріальних активів, що мають обмежений строк корисного використання.
Строки корисного використання груп нематеріальних активів представлені таким чином:
Термін експлуатації, років:
Програмне забезпечення 1-15
Інші нематеріальні активи 1-10
Ліквідаційна вартість всіх нематеріальних активів прирівнюється нулю. |
| Опис облікової політики щодо статутного капіталу |
Статутний капітал. Статутний капітал формується з внесків Учасників Компанії. Перевищення справедливої вартості внесених у капітал сум над номінальною вартістю частки в статутному капіталі обліковується у складі іншого додаткового капіталу. |
| Опис облікової політики щодо оренди |
Оренда. У момент укладення договору Компанія оцінює, чи є угода орендою або чи містить вона ознаки оренди, тобто визначає, передає договір право контролювати використання ідентифікованого активу протягом певного періоду часу в обмін на відшкодування.
Компанія як орендар. При визначенні строку оренди керівництво враховує усі факти та обставини, які створюють економічні стимули для використання можливості подовження договору чи відмови від можливості його припинення.
Для оренди офісних приміщень (обладнання та транспортних засобів), як правило, найбільш значущими є такі фактори:
• у Компанії, як правило, є достатня впевненість у тому, що вона подовжить (або не припинить) оренду, якщо для припинення (чи відмови від подовження) договору оренди встановлені значні штрафи.
• у Компанії, як правило, є достатня впевненість у тому, що вона подовжить (або не припинить) оренду, якщо будь-які капіталізовані витрати на покращення орендованого активу, як очікується, матимуть істотну ліквідаційну вартість.
Компанія застосовує єдиний підхід до визнання та оцінки всіх договорів оренди, за винятком короткострокової оренди, оренди активів з низькою вартістю. Компанія визнає зобов'язання з оренди щодо здійснення орендних платежів і активи у формі права користування, які представляють собою право на використання базових активів. У Компанії немає права використовувати ідентифікований актив, якщо орендодавець має суттєве право замінити актив протягом терміну використання, навіть якщо актив безпосередньо вказаний у договорі оренди. Такий договір не містить компонента оренди. Якщо Компанія не може легко визначити наявність у орендодавця суттєвого права на заміну, Компанія розцінює цей факт таким, що право на заміну не є суттєвим.
Можливості подовження та припинення договорів оренди. Можливості подовження та припинення договорів передбачені у низці договорів оренди активів Компанії. Вони використовуються для забезпечення максимальної операційної гнучкості при управлінні активами, які Компанія використовує у своїй діяльності. У тих випадках, коли опціон фактично виконаний (чи не виконаний) або у Компанії виникає зобов'язання виконати (чи не виконати) його, оцінка строку оренди переглядається. Оцінка наявності достатньої упевненості переглядається лише у разі значних подій або значних змін в обставинах, які впливають на оцінку і які Компанія може контролювати.
Звільнення з оренди. Компанія застосовує звільнення від визнання щодо короткострокової оренди до своїх короткострокових договорів оренди (тобто, до договорів, за якими на дату початку оренди термін оренди становить не більше 12 місяців і які не містять права (опціону) на купівлю базового активу). Компанія також застосовує звільнення від визнання щодо оренди активів з низькою вартістю до договорів оренди базових активів вартістю в сумі, що є гривневим еквівалентом 5 000 дол. США на дату договору оренди. Орендні платежі по короткостроковій оренді, оренді активів з низькою вартістю визнаються як витрати лінійним методом протягом терміну оренди. Незалежно від вартості IT-техніку, предмети меблів, інструменти та інвентар Компанія відносить до базових активів із низькою вартістю.
Компанія як орендодавець. Оренда, за якою у Компанії залишаються практично всі ризики і вигоди, пов'язані з володінням активом, класифікується як операційна оренда. Орендний дохід, що виникає, враховується лінійним методом протягом терміну оренди і включається в інший операційний дохід.
Первісні прямі витрати, понесені при укладенні договору операційної оренди, включаються до балансової вартості переданого в оренду активу і визнаються протягом терміну оренди на тій же основі, що і дохід від оренди. |
| Опис облікової політики щодо оцінки запасів |
Запаси. У Звіті про фінансовий стан запаси враховуються за собівартістю або чистою вартістю реалізації залежно від того, яка з цих сум менша. Чиста вартість реалізації – це розрахункова ціна реалізації у ході нормального ведення бізнесу за вирахуванням оціночних витрат на доведення запасів до завершеного стану та витрат на збут.
Списання запасів. Компанія при списанні запасів використовує метод ФІФО.
Компанія використовує один і той же метод списання для всіх одиниць запасів, які мають однакове призначення та однакові умови використання.
Вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП) повністю списується на відповідну статтю витрат при їх передачі в експлуатацію. |
| Опис облікової політики щодо основних засобів |
Основні засоби. Основні засоби враховуються за переоціненою вартістю за вирахуванням накопиченого зносу і резерву на знецінення, якщо необхідно.
Незавершене будівництво - це недобудована частина основних засобів, включаючи передоплати постачальникам. Незавершене будівництво не амортизується. |
| Опис облікової політики щодо забезпечень |
Забезпечення майбутніх виплат і платежів. Забезпечення майбутніх виплат і платежів визнаються у випадках, коли у Компанії є поточні юридичні або передбачувані зобов'язання в результаті минулих подій, коли існує вірогідність відтоку ресурсів для того, щоб розрахуватися по зобов'язаннях, і їх суму можна розрахувати з достатньою мірою точності. Коли існує декілька схожих зобов'язань, вірогідність того, що буде потрібний відтік грошових коштів для їх погашення, визначається для усього класу таких зобов'язань.
Компанія формує наступні види забезпечень майбутніх виплат і платежів:
• резерв під забезпечення виплат відпусток;
• резерв під виплату квартальних і річних премій, бонусів. |
| Опис облікової політики щодо обмежених грошових коштів та їх еквівалентів |
Грошові кошти та їх еквіваленти. Грошові кошти обліковуються за номінальною вартістю. Операції в іноземній валюті підлягають відображенню в обліку за поточним курсом на дату здійснення операції.
Залишки за рахунками в іноземній валюті підлягають переоцінці за поточним курсом на дату складання звітності.
Поточним курсом визнається офіційний курс гривні щодо іноземних валют за даними офіційного сайту Національного банку України (НБУ).
Курсова різниця, що виникає при переоцінці залишків грошових коштів за рахунками в іноземній валюті на дату складання звітності, визнається як дохід або витрати в періоді її виникнення. Ця курсова різниця підлягає відображенню в складі інших операційних доходів (витрат). |
| Опис облікової політики щодо податків, окрім податку на прибуток |
Податок на додану вартість (ПДВ). ПДВ з операцій, які здійснює Компанія, стягується за наступними ставками: 20% при продажу на території Україні та імпорті товарів, робіт чи послуг та 0% при експорті товарів та виконанні робіт або наданні послуг за межі України. Податкове зобов’язання з ПДВ дорівнює загальній сумі ПДВ, акумульованій за звітний період, і виникає на дату відвантаження товарів клієнту або на дату надходження коштів від клієнта залежно від того, яка подія відбулася раніше. Податковий кредит з ПДВ – це сума, на яку платник податку має право зменшити свої зобов’язання з ПДВ за звітний період. Право на податковий кредит з ПДВ виникає в момент отримання податкової накладної, яка видається в момент надходження оплати постачальнику, або в момент отримання товарів, робіт, послуг залежно від того, яка подія відбувається раніше. Відповідно до Податкового кодексу України тимчасово, до 1 січня 2026 року, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та/або послуги із зменшення навантаження відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання вугілля та/або продуктів його збагачення, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, нараховують плату за абонентське обслуговування, визначають дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом. Нереалізовані податковий кредит та зобов’язання з ПДВ відображається в Звіті про фінансовий стан на нетто-основі. У тих випадках, коли під знецінення дебіторської заборгованості був створений резерв під очікувані кредитні збитки, збиток від знецінення обліковується за валовою сумою заборгованості, включаючи ПДВ. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої кредиторської заборгованості |
Облік дебіторської та кредиторської заборгованості. Компанія визнає дебіторську заборгованість, якщо має безумовне право на відшкодування, зумовлене лише плином часу, і оцінює її за ціною операції (згідно з визначенням, наведеним у МСФЗ 15), якщо торговельна дебіторська заборгованість не містить значного компоненту фінансування. Компанія коригує суму дебіторської заборгованості з врахуванням впливу часової вартості грошей, якщо договір містить значний компонент фінансування.
Компанія під час первісного визнання оцінює кредиторську заборгованість за справедливою вартістю, зменшеною на суму витрат за угодою. Компанія коригує суму кредиторської заборгованості з врахуванням впливу часової вартості грошей, якщо договір містить значний компонент фінансування.
Після первісного визнання Компанія оцінює дебіторську та кредиторську заборгованість за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної ставки відсотка, а для дебіторської заборгованості ще й за мінусом оціночного резерву під очікувані кредитні збитки.
Поточну дебіторську/кредиторську заборгованість за ТМЦ, роботи, послуги, яка виникла в процесі операційної діяльності та строк оплати/погашення якої не перевищує 12 місяців, відображають в фінансовій звітності за номінальною вартістю (з урахуванням оціночного резерву під збитки для дебіторської заборгованості).
Компанія класифікує зобов'язання як непоточне, якщо вона має право на дату закінчення звітного періоду відстрочити врегулювання зобов'язання як мінімум на 12 місяців незалежно від того, чи планує вона користуватися цим правом. Якщо право відстрочити врегулювання зобов'язання залежить від виконання підприємством певних умов, то таке право існує на дату закінчення звітного періоду, лише якщо підприємство виконало всі умови до цієї дати.
Компанія може класифікувати зобов'язання, що виникають за кредитною угодою, як непоточні, якщо її право відстрочити погашення цих зобов'язань зумовлене виконанням спеціальних умов протягом 12 місяців після завершення звітного періоду.
Компанії необхідно розкрити інформацію, яка дозволяє користувачам усвідомити ризик того, що зобов'язання можуть підлягати поверненню протягом 12 місяців після завершення звітного періоду:
• інформацію про спеціальні умови, коли підприємство їх має виконати;
• балансову вартість пов'язаних зобов'язань;
• а також факти та обставини, пов'язані з виконанням цих умов. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої дебіторської заборгованості |
Аванси видані. Аванси видані відображаються у Звіті про фінансовий стан за собівартістю із врахуванням можливого знецінення. Якщо існує свідоцтво того, що товари або послуги, до яких відноситься аванс, не будуть отримані, відповідне знецінення признається у складі прибутку або збитку.
Аванси відносяться в категорію довгострокових активів, якщо товари або послуги, за які здійснений аванс, будуть отримані через один рік або пізніше, або якщо аванс відноситься до активу, який при первинному визнанні включається в категорію необоротних активів.
Аванси видані не є фінансовими активами, оскільки їх майбутня економічна вигода полягає у отриманні товарів чи послуг.
Знецінення авансів, виданих за довгострокові активи відображається у складі інших витрат Звіту про фінансові результати. |
| Опис облікової політики щодо операцій між пов'язаними сторонами |
Операції з пов’язаними сторонами. У ході звичайної діяльності Компанія проводить операції з пов'язаними сторонами. Для обґрунтування суми винагороди компанія використовує метод порівняльної неконтрольованої ціни. При визначенні того, чи проводилися операції по ринкових або неринкових процентних ставках, використовуються професійні судження, якщо для таких операцій немає активного ринку. Підставою для таких суджень є ціноутворення щодо подібних видів операцій із непов’язаними сторонами та аналіз ефективної процентної ставки. Інформацію щодо операцій з пов’язаними сторонами розкрито у Примітці [818000]. |